я не уявляю людину мого віку чи молодшу, що могла б написати щось мудре і повчальне для мене, що я взяла б на озброєння в житті.
відразу кажу, я не багато молодих авторів читала. але те, що читала не видалося надто цікавим, тому я це діло закинула. в кращому разі - гарна мова, приємний стиль написання. це навіть якось смішно:  ну якою глибиною може наділити твір автор, що має такий самий життєвий досвід як і я (ну нехай плюс мінус пару життєвих трагедій).
я хочу щоб хтось переконав мене в протилежному. порекомендуйте молодого автора, твір якого б мене захопив (бажано українського).

все ж таки, експериментальний театр це не моє
вчора була на "безхребетності" в театрі "дах",dziombak рекомендував як дуже класну виставу
дуже сподобалася сама обстановка, всі ці антикварні штучки, живі черепахи, маски, музичні інструменти, які можна потрогати, босі глядачі, спецефекти (дим, музика, вебкамери з проекцією зображення на великий екран позаду акторів)
та й на гру акторів не можна нарікати, грали добре
але вистава не вразила, не зачепила. я вийшла з театру і за пару місяців зі складністю пригадаю про що там йшлося. під кінець просто рахувала хвилини. не знаю, можливо у мене не достатньо філософське налаштування, але я смутно розумію що  вони хотіли цією виставою сказати, занадто все завуальовано і заплутано. навіщо зміст ховати за сімома замками?
я ще піду в "дах", але в франка та лесі українки ходитиму значно частіше.

я от прочитала в одній книжці, що раніше, на зорі інтернету, спілкуючись між собою в асікю люди бачили не просто вже написану і відіслану тобі фразу, а бачили як ти її пишеш - друкуєш, стираєш, нервово переписуєш, або довго обдумуєш якесь слово
це ж майже точно передає твої емоції
я б мабуть не хотіла щоб так було зараз і існуючий варіант підходить мені більше, бо я часто переписую фрази, гальмую. або от гнівно щось пишу, а потім стираю і пишу щось зовсім нейтральне. або напишу щось відверте, а потім подумаю та нафіг воно йому /їй треба і стираю. а так всі б це бачили.
це занадто чесно.

а ще я завжди раділа з можливості в айсікю тулити смайлики тоді, коли зовсім не весело.

люди добрі, поясніть що означає слово "рефлексії" ?

воно з"явилося в моєму житті не так давно, але останнім часом часто його зустрічаю в статтях і книжках.
бачу, що це слово зараз дуже модне, але не знаю що воно означає.

хочу щиро подякувати видавництву "смолоскип" та його книгарні, а також instytutka за те, що вони існують і просувають українську книжку в маси!
я в свою чергу просуваю цю книжку на свої домашні полиці і страшенно з цього радію.
мої придбання:
"шов маст гов он" Оксани забужко
"друга спроба" поезія Забужко
"сто краєвидів малювали хмари" івана бондаренко
"Крути" Осип і Надія Зінкевичі (купила дві штуки - собі і брату)
"зе бест фотоз газети "День"
"імена твої, Україно" Івана Корсака
парочка книжок з зарубіжної класики (ще не читала)
і книга про історію Гулагу Ен Еплбом (це назар зараз читає)

хочу сказати, що ціна дуже хороша, а у тих, що видані "смолоскипом", то часто взагалі смішна (от я книжку про Крути купила за 15 грн) і взагалі - книжки дуже хороші і по змісту, і по якості, і всі хочеться придбати :)
тому всім РЕКОМЕНДУЮ КНИГАРНЮ "СМОЛОСКИП" на Подолі (Межигірська, 21) !!! Хоча, думаю, всі про неї і так вже знають :)

укрправда продалася з потрохами.
це вже ні в які рамки не лізе, анонімний психологічний портрет Ющенка http://pravda.com.ua/news/2008/10/21/83206.htm
у мене просто слів немає. А у авторів статті та редактора газети немає совісті. Совісті, гідності, порядності, честі, патріотизму, чесності... та сволочі вони, одним словом.

блін, краще нічого не читати, легше живеться.
вчора почитала агресивні шовіністичні заявки доренка http://www.kp.ru/daily/24155.5/370810/
в стилі, " мне горько об этом говорить, но Украина - и в самом деле теперь задача номер один. даже важнее Грузии"
імперське тріпло.

на такі статті ніяких нервів не вистачить.
на теленовини теж. мені їх треба з валер"янкою дивитися. як добре було коли у нас на 2 місяці телевізор зламався.

і що я можу зробити у відповідь, от питання? писати коментарі і закликати всіх до мудрості та миру не дуже дієво. а сидіти склавши руки просто злочин. але я сиджу.

коротше, забула я як нормально фотки вставляти, такшо вийшли вони у мене отакі малі
але хоч такі :)
більші є в контакті, якшо комусь цікаво http://vkontakte.ru/photos.php?act=album&id=50474637
а взагалі, ВСІМ РЕКОМЕНДУЮ ОДЕСУ, ми просто офігєзно злітали ( я правда трохи приндилася, періодично псуючи назарові настрій, але загалом було дуже класно, оце дивлюся на фотки і душа радіє :) - насміялися, нагулялися, наїлаися, натратилися грошей і все таке
до речі, назар вперше літачком летів і дуже сцяв, але виду не показував, лиш маленька калюжка під сидінням видала його


                                                        

сходила в "жовтень", підписалася на його захист
пропоную всім зробити те саме, щоб не залишитися без єдиного розумного кінотеатру

http://zhovten-kino.kiev.ua/UserFiles/File/000.jpg

у знайомої одного мого колеги вчора вдень обікрали квартиру
стирили лише гроші і золото
вона заявила, приїхала міліція і стирила ще відеокамеру і мобілку, які мирно лежали на столі
називається - добили

а от мені добре, у мене нема що тирити :) 
саме тому і на економічну кризу начхати - втрачати нема чого крім зарплати, яку завжди вдало просираю витрачаю якраз до наступної впритул

вчора дуже класно відірвалася на концерті.
дуже жалкую, що не змогла взяти участь в марші (робота)
проте, залишився осад від публіки - не те, на що сподівалася, але це доля будь-якого масового заходу

написала Тартаківцям свій відгук на сайті в гостьовій :
Шановні Тртаківці та група українців, які організували вчорашній концерт !
Дуже дякую, за вашу патріотичність не на словах, а на ділі.
Те, що ви робите потрібно Україні. Держава починається з національної ідеї, з патріотичного духу, які підтримуються подібними заходами.
Я не змогла бути на марші, на концерт йшла не заради музики, а заради того щоб побачити, що нас багато, зустріти своїх однодумців.
Публіка була , як на кожному концерті дуже різна, включаючи абсолютно випадкових людей, бомжів, комуністів, бухих гопів, готів, нацистів та ін і все це однозначно не створювало приємної картини - розкидані биті пляшки, п"яні обличчя :(
Можливо, в якийсь момент вам спадало на думку, що це не та публіка, яку ви хотіли бачити на такому концерті і що заради цих, можливо й не варто нічого робити. Але я хочу сказати, не складайте руки! Вчорашня картина показує лише скільки роботи ще перед вами. Нас десятки років примушували бути отаким бидлом з затуманеними очима і пляшкою пива в руці, виправляти це доведеться можливо ще довше. І це ваша робота, ви мустие її робити якщо вже взялися, мусите будити заснулий в комусь патріотизм, мусите підривати молодь на боротьбу за Україну на Україні! А ми намагатимемося підтримати вас молитвою і всіма тими силами, на які спроможні.
Слава Україні! Слав Героям минулого і теперішнього !

Покрова асоціюється у мене з Днем УПА і з грандіозною попойкою в моєму рідному місті
у нас на Покрову влаштовується "ярмарка" з  ларьками повними пива, водярою на розлив, бутербродами і в загальному бухою або в какашку бухою масою народу
вважається доброю традицією розкластися родиною на лавці центральної алеї зі воїм хавчиком і горілкою, центр міста просто як рій - всі "ярмаркують". а ввечері для вже гарячої молоді концерт аля фабрика звьозд. за ніч обовязково когось "підріжуть", а когось гарно відметелять і до наступної ярмарки місту буде про що говорити.
та от подумалося, що поки в моєму місті бухають і горлопанять на все горло попсу, тут в києві співають гімн України, правлять службу за загиблими і читають патріотичні вірші.
от зокрема через це я живу в києві, а не в рідному місті і жодного разу не пожалкувала через переїзд. там мені не було б з ким святкувати, не було в з ким сьогодні йти на службу і не було б з ким розділити радість і гордість за те, що ми нарешті вчимося шанувати своїх героїв.

все-таки класна штука жж
особливо, якшо писати тут від душі
от перечитала свої записи чотирирічної давності
з деяких насміялася, деякими просто шокована була, а через деякі знову себе пожаліла
та й просто класно так згадати людей якихось вже забутих, події про які не згадувала

і до речі, зі святами вас всіх
з Покровою та Днем УПА

Друзі, хто з вас буде їхати на Шешори з Франківська, дуже прошу, чи не могли б привезти з собою нашу палатку з Франика і нам на Шешорах передати !!!

Братик зробив собі сайт. Мені дуже подобається дизайн. Хоча, я мабуть не можу бути об"єктивною.
http://www.juno.com.ua/

Святий Миколаю, дякую тобі за те, що виконав багато з моїх минулорічних бажань. прошу, цього року подаруй всім моїм рідним і друзям здоров´я, спокій, успіх, цікаві пригоди і кохання, бережи моїх батьків, брата, бабусю з дідом і назара.
а мені – щоб все лишалося як є :) нічого і нікого не забери. щоб друзі не губилися, щоб робота приносила радість, щоб родина трималася в купі. а ще прошу маленької такої, гарненької хатиночки десь під києвом, ну дуже-дуже прошу! Тобі, святий Миколаю, дрібничка, а для мене - пів життя.

сьогодні вперше була в суді (отакий-то я юрист). справу відклали, бо не з"явився відповідач, але всеодно було цікаво. найбільше мене турбувало питання як суддям не жарко влітку в синтетичних мантіях. суддя була нормальна чувіха. зрозуміла шо я перешугана і багато питати не стала :))) для солідності я натягла окуляри, але не дуже допомогло. мені здається, всі на мене палили і думали шо ось, новобранець, жовторотик хехе. не було ніяких величезних залів засідань, маленький кабінетик завалений бумажками.
а ще сьогодні підвищили зарплату. тільки я не дуже рада. і от не вір у прикмети - перед тим як керівництво сказало про підвищення, я зустріла в суді жіночку на яку насрала пташечка, така величезна сіро-біла пляма на капюшоні, а гівно ж до грошей.

у нас дома справжній гуртожиток. повна хата людей. і всі хочуть їсти. наше затишне кубельце останніми днями нагадує столовку для заробітчан з західних регіонів гг)))

...А потом, по утру, она клялась,
Что вчера это был последний раз,
Он прощал, но ночью за окном темно,
И она улетала все равно.

Машина часу

іноді хочеться як страусу заховати голову в пісок

поки нагорі йде буря

поки не хочеться нікого бачити

Журнал "Карпати" - самий кльовий журнал !

капєц, директор взагалі з дубу впав

вирішив поставити у всіх кабінетах веб-камери шоб бачити шо ми робимо в робочий час на робочих місцях
це шо, тепер в носі поколупатися не можна буде, бо на тебе пяляця всякі уроди,
потриндіти з подружкою по робочому телефону,голосно пукнути, коли всі виходять з кабінету, поправити колготки і робити ще купу прекрасних приємних речей, бо цей дибіл буде втикати на мене в веб-камеру ?

ото воістину, коли людині нєфіг робити, то вона шукає собі забавки...

ну нічого, коли йому підкажуть скільки та вебкамера ресурсів з"їдає, то він передумає гггг))) бо він самий найскупердяйніший скупердяй на землі